
Мене не цікавить дешева попса, яка створюється лише з метою «зрубити бабло» і якнайбільше. Справжня музика йде від душі, від бажання щось творити, в першу чергу для себе. Тому необхідно розрізняти справжню і «дешеву» музику, яку нам так часто рекламують та пропонують.
Відкриття для мене українського року почалося з того, що у школі у 10-ому класі мій хороший друг дав мені послухати Океан Ельзи. До того я й поняття не мав, що воно собою представляє. Хоча я колись по радіо чув Океан Ельзи, але мені це здавалось нецікавим і, можливо, навіть безглуздим. Але, послухавши детально декілька пісень з репертуару Океану, я потихеньку почав розуміти, що слова і музика мають під собою дуже великий зміст.
Навіть зараз пам’ятаю, що прослухав пісню "Дівчина". І коли в одній з газет з’явилась ця пісня (її текст), то одразу вирізав і почав її вчити напам’ять. На 2-3 раз я вже почав захоплюватися цією композицією, мені захотілось знати і почути все більше пісень.
Я дуже дякую своєму другові, бо якби він не зробив цей поштовх, то я б, напевно, не був таким великим прихильником української рок-музики, зокрема ОЕ. На сьогодні ця група є найкращою на мою думку, не дарма ОЕ було визнано кращою групою СНД 2008 року. Але поряд з нею є ще велика кількість інших чудових виконавців та груп: Друга ріка, Гудімов, Лама, Скрябін, ТІК, Нумер 482 та інших, яких стає все більше і більше.
2 коментарів: